Кулик Світлана Федорівна

ПОКЛИКАННЯ – ПОТРАПЛЯТИ У ЦІЛЬ

Вже вдруге Світлана Кулик обрана депутатом Софіївсько-Борщагівської сільської ради. Це свідчить про те, що Світлана Федорівна користується заслуженою повагою односельців.

Народилася вона на Переяславщині – батьківщині своєї матері, але ще зовсім малою разом із родиною оселилася в Софіївській Борщагівці – батьковій батьківщині. Тут же закінчила восьмирічку, а повну освіту здобувала вже в Петропавлівсько-Борщагівській школі. 
Виявляється, що в дитинстві Світлана дуже захоплювалася спортом. Влучно стріляла та вправно бігала на лижах. Відтак весь час посідала найвищі сходинки у змаганнях з біатлону.

– Якось вчитель фізкультури повідомив мені, що завтра я маю їхати на змагання з метання ядра. А я ж його в руках зроду не тримала. Вчитель показав, як це робиться. І уявіть собі,  я зайняла перше місце! – Сміється Світлана Федорівна, пригадуючи кумедний випадок зі свого шкільного спортивного життя. – Тож із певністю можу сказати, що саме спорт допоміг мені виховати у собі такі потрібні риси: цілеспрямованість, точність, витривалість, вміння досягати мети. 
Свого часу вона закінчила Київський технікум радянської торгівлі, за фахом – товарознавець продовольчих товарів. Працювала в магазині, здобувала досвід та авторитет. Уже в незалежній Україні почала працювати на фірмі ТОВ “Базіс Трейдінг”, яку нині очолює. 
По натурі Світлана людина безкорислива, і це можуть підтвердити всі, хто її добре знає.

– У мене такий принцип: я краще сама втрачу, ніж ображу іншу людину, – зізнається пані Світлана. – Не можу відмовити в допомозі тому, хто цього потребує.
Вона має хорошу сім’ю: чоловіка і двох синів. Старший Максим – закінчив із золотою медаллю школу, вже випускник медичного інституту, нині закінчує інтернатуру і невдовзі працюватиме, швидше за все, в напрямку фармакології. Менший Андрій – навчається в фінансово-правому коледжі ім. Т.Г. Шевченка. Чоловік за фахом слюсар, нині працює начальником автоколони. Має золоті руки та щире серце.

– Я знаю, що не можна перекладати свої мрії на дітей. Хоча завжди мріяла, щоб діти досягли більшого. Поки що сини мене дуже радують. Мені щиро хотілося б, аби вони жили в кращих умовах, аби для них рідне село з кожним роком розвивалося та ставало більш ошатнішим. А ще мрію, щоб в Софіївській Борщагівці з’явився будинок культури, щоб нашим дітям було, де займатися спортом та цивілізовано проводити своє дозвілля, – зізналася Свтілана Федоірвна.

за матеріалами газети СОБОР
випуск №2(4), від 8.03.2012