Нові тарифи 2014 року

Економічно обґрунтовані витрати станом 01.08.2014 року складають...

детальніше...

ВЧАСНІ РОЗРАХУНКИ -
ЗАПОРУКА ЯКІСНОЇ РОБОТИ КОМУНАЛЬНИКІВ

Комунальне підприємство "Софія" звертається до споживачів із проханням погасити заборгованість за енергоносії та комунальні послуги. Оскільки нині виникла дуже складна ситуація з оплатою за енергоносії, зокрема за природний газ.
За словами директора КП "Софія" Сергія Загваздіна...

детальніше...

Кабельні лінії

06 лютого 2012 року на 11 сесії 6 скликання депутатів Софіївсько-Борщагівської сільської ради було прийнято рішення №32 від 06.02.2012р. "Про заходи щодо збереження від пошкоджень кабельних ліній зв’язку на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради"

детальніше...

Історія села PDF Друк e-mail

514 РОКІВ НА ДОЛЮ СЕЛА

Засноване наше село ще у 1497 році.Його назва походить від Софіївськогомонастиря, якому воно належало. У 1590 році Київський митрополит Михайло Рогоза дав грамоту "землянину Єфиму Олешковичу" на "ленное владениеземли со всеми угодьями", що належалиСофіївському монастирю.

ПЕРШИМИ СЕЛИЛИСЯ КОЗАКИ

Практично до кінця XVII ст. територія села Софіївська Борщагівка була не заселеною. Це був хутір з трьох хат. З 1649 р. на правому березі річки Нивки почали селитися козаки Білгородської сотні Київського полку. Свої садиби заснували козаки Жидченко, Єжель, Ткач, Шевель. Садиби знаходилися на відстані 500 метрів одна від одної.

Пізніше такі поселення з'явилися на лівому березі річки Нивки.
Універсалом Богдана Хмельницького від січня 1651 р. землі села закріплювалися за Києво-Софіївським кафедральним собором. Щоосені монахи об'їжджали козацькі садиби. Кожен двір давав 10 літрів олії, 2 мішки борошна, мед, яйця, м'ясо, яблука. Козаки із Софіївської Борщагівки брали активну участь у визвольній війні. Після битви під Берестечком сюди привезли останки 44 порубаних козаків, поховали у могилі за селом, і поставили великий хрест. Хрест зруйнували в 1933 р., а в
1970 р. могилу розрівняли.

ЯК В СОФІЇВЦІ З'ЯВИЛАСЯ ЧОРНА ГОРА

У 1710-1711 роках у Білгородській волості спалахнула епідемія чуми і виразкової пошесті "сибірки". Епідемія забрала життя майже всього населення (приблизно 1100 осіб). Влада перекрила всі виходи із села. Дорогу. що пролягала через село, перенесли за його межі, все заражене спалили. Померлих людей поховали на горі, за селом, на землях козака Єжеля. Те місце назвали Желева могила (старі люди знають ще одну його назву - Чорна гора, це поблизу заправки "Сінтек", на Кільцевій дорозі).

ПІД ШКОЛУ ПРИСТОСУВАЛИ ШИНОК

Майже за століття населення села знову зросло до понад 1000 осіб. Цьому сприяла й відміна кріпосного права. Вже у 1890 р. у Софіївській Борщагівці нараховувалося 222 двори з населенням 1193 особи: 589 чоловічої статі та 604 жіночої. Головним чином селяни займалися землеробством. У селі діяли однокласна парафіяльна школа, два вітряних млини, пожежна частина, громадський запасний хлібний магазин. Цікаво, що під школу було пристосовано шинок. Удень тут учнів навчав учитель Гук.

ПОДАТКОВИЙ БУНТ СЕЛЯН

Влітку 1912 року селяни села відмовилися сплачувати земельний податок, який сягав аж 1234 крб. Озброївшись палицями і вилами, жителі села вдалися до відчайдушного опору. Очолили повстання Михайло Майстренко та Федір Шупик. У рапорті Київському губернатору від 13 липня 1912 р. справник доповів, що настрій у селян серйозний і навести порядок можна лише "вогнем". Ватажків бунтівного руху було заарештовано. Поблизу садиби Павла Косолапа 12 селян зробили спробу звільнити їх і напали на жандармів. У сутичці були поранені жителі села Іван Буханенко та Микита Шевченко.

Про події в Софіївській Борщагівцістало відомо в усій губернії. Свою підтримку повсталим висловили селяни Петропавлівської Борщагівки, робітники заводу "Гримера і Криваненка", студенти Київського політехнічного інституту. Влада стягнула до села значні військові сили і локалізувала повстання.

СФОРМОВАНО ПЕРШИЙ ВИКОНКОМ

Після утвердження радянської влади, 13 квітня 1920 р. на загальних зборах жителів села, в яких взяли участь 70 осіб, було обрано 12 членів сільської ради, останні, в свою чергу, сформували виконком. Його головою став Свидин Шевель. Уже за чотири роки в селі відбулося велике свято відкриття початкової школи.